Колодяжне належить до стародавніх слов’янських поселень. Відомо, що це село існувало, ще в XII ст., як невелике поселення. В центрі його знаходились два великі колодязі, вода з яких славилась смаковими якостями. Проїжджаючи по шляху через поселення з Києва на Варшаву купці, а пізніше козацька старшина, московські посли, чумаки, постійно зупинялися в ньому, щоб напитися з прославлених колодязів чарівної води, яка ніби приносила в усіх задумах удачу. Очевидно від цих «колодязів» і пішла назва села — Колодяжне.
Перша згадка про село в історичних документах датується 1240 роком.
Потім згадка про Колодяжне з’явилась на початку XVI ст. В цей період воно належало шляхтичу Задворському.
У 1564 році польсько-литовський король Сігизмунд Август «за особливі заслуги» передав Ковельське староство (в тому числі і Колодязне) московському князю А. М. Курбському.
У 1583 році у селі проживало близько 40 чоловік населення, у тому числі 3 сім’ї ремісників, жителі обробляли 5 ланів землі.
У 1795 році володів селом феодал Качковський, а 1881 році один із синів Качковського продав свій маєток Петру Антоновичу Косачу (батькові Лесі Українки)
У 1906 році село Любитівської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волості 4. Дворів 57, мешканців 360.
В Колодяжному провела своє дитинство і юнацькі роки славна дочка українського народу, видатна письменниця — Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Тут жила і мати її, відома письменниця Олена Пчілка.
В селі Колодяжному 10 липня 1949 році на честь видатної поетеси Лесі Українки, землячки, відкрито літературно-меморіальний музей Лесі Українки.
